Весна-літо-осінь – пора енергії, пора руху і легкості в собі, в природі, в рішеннях, пора активності в усьому, а зокрема в продажі нерухомості.
Наприклад, хтось шукає ділянку, щоб збудувати омріяний будинок. Заміські будиночки виставляються активніше на продаж в період, коли гріє сонце, все розцвітає. Довгий світловий день, відсутність розмитого дощами болота і снігових кучугур, як в інші пори року, дозволяють оглянути більше варіантів за короткий період.
Або ж діти вступили до університету або от-от одружаться, і їм треба придивитись квартиру, та таку, щоб все поряд: і вокзали, і ТЦ з РЦ, і ближче до центру.
«Щось не так з паперами, власники за кордоном? Не проблема: технічку зробимо, довіреність напишемо, всіх кого треба випишемо-припишемо… Не вистачає коштів? – Теж не проблема! Чи в родичів позичимо, чи іпотеку візьмемо або просто кредит в банку – всі ж працюємо. Є стабільність, довіра…» – так було ще торік.
Навіть пандемія коронавірусу не забрала це життєствердне плекання майбутнього життя. Так, щось змінилося, переформатувалося, але все ж рухалося вперед.
Після початку повномасштабного вторгнення взимку 2022 року багато що завмерло, закрилося, зникло. Зокрема звична весняна активність на ринку нерухомості: закрилися різні реєстри, програми, установи, та й ми самі…
Якщо до лютого 2022 ринок нерухомості в Україні більш-менш рухався в одному руслі, то навіть незважаючи на деякі зрушення в травні, в кожному регіоні тепер все умовно «тече» індивідуальними горизонталями й вертикалями – що в плані пропозиції/попиту, що в ціноутворенні, що в загальному темпі закриття угод.
Землю під житло купували загалом (без прив’язки до великих забудов) або для власних потреб – облаштування домогосподарства, або підприємливі малі забудовники – для швидкого зведення популярних нині таунхаусів, квадро- та інших хаусів, американок і котеджів на швидку реалізацію і переінвестування коштів.
І перші, і другі опиралися на стабільність, якої не стало. І якщо перші вагалися вкладати наявні кошти, адже боялися нестачі ресурсів на умовний ремонт (не кажучи вже про страх, що доведеться все покинути і їхати за кордон), то другі ризикували опинитися в ситуації, коли не буде кому пропонувати, і чи хоча б вдасться перекрити витрати (багато потенційних покупців виїхали, а ті, що приїхали, не ясно, чи осядуть тут).
Будинки. Не новобудови, а вторинне житло, якому більш як 10 років. Цей сегмент і так рухався досить повільно, бо по ньому завжди було важко визначити ринковість – надто вже все індивідуально було і є в архітектурі та наповненні. Вкладені власниками кошти в такі будинки й так часто їм не повертались, а на сьогодні такі домогосподарства (особливо з великою і не функціональною площею) є часто затратними в експлуатації та попит на них ще більше знижується. Багато людей з можливістю придбати будинок за 200-300 тис. у.о. нині можуть це зробити й за кордоном.
Бюджетні та доглянуті будиночки, нехай і на дачних масивах, де є всі комунікації та умови, більше цікавлять потенційних покупців, адже готові до швидкого заселення. В запиті, як і раніше, «перевезти ближче батьків», «переїхати з мінімальними витратами з «однушки» чи для переселенців.
Красиві, продумані до деталей великогабаритні квартири, як і просто три-, чотирикімнатні, здавалося б бюджетні квартири, власники готові продати за трішки нижче ринкової ціни, оскільки внаслідок відсутності автономного опалення рахунки по площі за тепло потягнуть додаткові кошти з гаманців.
Одно- і двокімнатні квартири, як і раніше, найбільш нішеві. Навіть війна не змінила цього: обираючи життя в орендованій квартирі чи хоч малий, але власний куток, зазвичай виберуть другий варіант. Тут питання лише у мотивації з обох сторін. Ну і купівля для здачі в оренду, як інвестиція, теж нині залишається хорошим варіантом. Оренда, вочевидь, у нинішніх обставинах буде ще довго затребуваною. Нині цінова політика стабілізувалась, бо багато власників здають свої ж квартири, оскільки виїхали, але і те житло, що здавалось раніше (якщо ціна не періоду лютого-березня) не пустує.
Щодо нюансів і відмінностей у бажанні придбати житло цьогоріч.
Локаційно:
- автостанція, залізниця, ТЦ, РЦ, міська рада чи будь-яка адміністрація, лікарні і інші інфраструктурні об’ єкти в дотичності – точно не плюс;
- периферія з продуктовими магазинами та аптекою поряд – запитують.
Наповнення:
- стяжка/штукатурка потребує додаткових вкладень, на які, якщо власних коштів немає, навряд чи позичиш (ймовірно, не вдасться навіть в родичів, а банки тільки починають давати кредити);
- хороший бюджетний житловий стан з технікою, що дає можливість швидкого заселення і проживання без капітальних ремонтів – запитують.
По документах:
- реєстри працюють;
- технічні бюро працюють;
- приписка/виписка працює, проте чоловікам призовного віку потрібно звертатися у військкомат;
- довіреності працюють, є нюанси: видана в Україні діє місяць, видана за кордоном (апостиль бажано робити в країні видачі) – два місяці. Рекомендуємо робити власникам після віднайдення покупця і внесення завдатку;
По людях:
- величезних черг з тимчасово переселених осіб немає;
- покупці в більшості локальні, знають, що скільки коштувало до війни і їх гаманець, їх реальна пропозиція – це ваша можливість реалізувати свою потребу продати.
По мотивації (те, що ми вважаємо основним і з чим працюємо!):
- мотивований власник знає ринкову аналітику і консультується перед тим, як виставити свою нерухомість на продаж, щоб не зависнути з завищеною ціною на роки та не змусити цим потенційного покупця думати, що з його квартирою/будинком/землею щось не так, адже довго не продаються лише проблемні об’єкти. Ми зводимо аналітику і перевіряємо об’єкт до продажу;
- мотивований покупець не ходить роками по всьому, що є на ринку. Ми теж вміємо таких відсіювати, щоб не витрачали свій час і час власника.
Загалом життя триває, так, трішки сумбурне, не визначене, часом тривожне, для когось важке і безкомпромісне. Але ми живі, а отже можемо рухатись далі. Віримо в ЗСУ, нашу перемогу і реалізацію наших прагнень, розбудову і позитивні зміни.
Не відкладайте на потім… Живіть зараз і тут.
