Будівля в стилі радянського ретроспективізму, сталінського ампіру, архітектурного історизму або ж просто: «сталінка» чи «повнометражка» – існують різномантні назви квартирних будинків, активний період зведення яких припав в часи перебування при владі радянського лідера Йосипа Віссаріоновича Сталіна.

«Сталінки» – лімітований продукт радянської епохи, подібне житло отримували за виняткові заслуги представники партійної номенклатури, «промислової» адміністрації, офіцерського складу чи мистецької інтелігенції.

Час побудови: початок 1930-их – середина 1950-их рр.: умовно епоху «сталінок» можна поділити на два періоди: довоєнний (1930-1940рр.) і післявоєнний (1945-середина 1950-х рр.). Старт будівництву «сталінок» було дано в російському місті Краснодар.

Перші «сталінки» були з дерев’яними міжповерховими перекриттями, післявоєнні – з залізобетонними. До того ж, «пізніші» «сталінки» відрізнялися великим розмахом при архітектурному плануванні, чого вимагала тодішня пануюча ідеологія – торжество перемоги, демонстрація величі і могутності комуністичного режиму.

Поверховість: від 2-х до 7-ми поверхів, зустрічаються поодинокі варіанти 9/12-типоверхових обкомівських будинків.
Матеріал стін: цегла (у більшості своїй – червона керамічна, на пізніших етапах будівництва «сталінок» використовували і білу силікатну цеглу).

Метражі квартир: «однушки»: 32-50 кв.м., «двушки»: 48-70 кв.м., трикімнатні: 57-88 кв.м., чотирикімнатні квартири: 80-110 кв.м.

Експлуатаційний термін служби: 125 років.

Характерні риси: стелі від 2.8 до 3.2 метра, ізольовані кімнати, великі площі, просторі коридори, на поверсі максимум – 3-4 квартири, кухні – не менш 7-10 квадратних метрів, роздільні санвузли.

В основному «обкомівські» будинку були цегляними (до війни з червоної цегли, потім – з білої). Ще одна характерна особливість – дуже просторі під’їзди, часто перила сходових маршів оздоблені декоративною ковкою, а підлога викладена художньою плиткою.

Плюси «сталінок»:

– Велика площа квартир.
– Нестандартне відкрите планування, з непрохідними кімнатами, роздільним санвузлом і просторою кухнею (як для об’єкта несучасної архітектурної побудови).
– Високі стелі, що дає відчуття максимального простору.
– Хороша шумо- і теплоізоляція.
– Розташування – переважно в історичному центрі міста.
– Великі панорамні вікна.
– Обов’язковий балкон.

Мінуси «сталінок»:

– Висока вартість квартир.
– Експлуатаційна «зношеність» внутрішньобудинкових комунікаційних мереж.
– Неочевидний і ситуативний мінус: висота стель і віконних прорізів часом може створити труднощі при установці сучасних склопакетів.
– Проблеми з парковкою – «сталінки» в основному розміщені в центральних міських районах, де проблема з паркуванням власного автомобіля завжди дуже і дуже актуальна.

Вивчаючи можливість придбання або інвестування в такий тип житла, як «сталінка», прискіпливо зважте усі «за» і «проти», а, прийнявши, позитивне рішення – насолоджуйтесь життям у по-справжньому монументально-колоритному будинку, де кожна цеглина пройнята захоплюючим духом історії.

Дмитро Хоміч,
менеджер з продажу житлової нерухомості

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *